Блог вчителя початкових класів Гіс Оксани Іванівни: Самоосвіта

Науково-методична проблемна тема методоб’єднання вчителів початкових класів:

«Модернізація освітнього процесу як чинник розвитку вчителя та формування конкурентноспроможного учня»

Індивідуальна науково-методична проблемна тема:

«Компетентісно-орієнтоване навчання у процесі формування творчої особистості конкурентноспроможного школяра»

Науково-методична проблемна тема районного методичного кабінету:

«Впровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес як умова розвитку професійних компетентностей педагогів району»

Науково-методична проблемна тема Томашгородської ЗОШ І-ІІ ст. №3:

«Розвиток особистості вчителя та учня шляхом використання компетентісно зорієнтованих технологій в контексті нової української школи»

Робота над проблемною темою розпочата:

в 2018-2019 н.р.

Передбачається закінчити роботу над проблемною темою:

в 2022-2023 н.р.

Етапи опрацювання проблемної теми:

1.Діагностичний (2018-2019 н.р.)

Основні завдання:

-опрацювання літератури з теми;

-накопичення теоретичних знань;

-діагностика учнів.

2. Апробація та впровадження в практику (2019-2020, 2020-2021, 2021-2022 н.р.)

Основні завдання:

-впровадження теоретичних напрацювань в практику;

- розробка системи завдань;

- використання компетентісно-зорієнтованих технологій;

- ведення постійного неперервного зв’язку з бібліотекою.

3. Узагальнюючий (2022-2023 н.р.)

Основні завдання:

-систематичне відслідковування результатів та коригування недоліків;

- визначення результативності даної технології;

- видання методичного посібника.

Список літератури, яку передбачається опрацювати:

1. Волобуєва Т. Розвиток творчої компетентності школярів// Управління освітою.- 2007.- № 14.- с.2-8.

2. Життєва компетентність особистості: від теорії до практики: Науково-методичний посібник / За ред.. І.Г.Єрмакова.- Запоріжжя: ХНРБЦ, 2006.

3. Зінов’єва Т. Формування ключових компетентностей учнів// Директор школи.- 2006.- №42.- с.19-21.

4. Канішевська Л. Життєва компетентність: особливості формування// Шкільний світ.- №45.- с.2-3.

5. Скрипник М. Технології розвитку україномовної компетенції учителів у системі післядипломної освіти// Управління освітою.- 2006.- №19.- с. 6-8.

6. Кезик О. Життєві компетенції учнів: Формування життєвої компетенції учнів шляхом використання методу проектів// Завуч.- 2006.- №26.- с. 16-26.

7. Полякова Г. Компетентність як орієнтація учителя на найвищий результат у своїй роботі// Завуч.- 2006.- №34.- с. 8-10.

8. Погрібняк Ю.В. Формування професійної компетенції керівників шкіл як педагогічна проблема// Управління школою.- 2004.- №16-18.- с. 21-24.

9. Павлютенко Є.М. Практичне значення теоретико-методологічної компетентності директора школи// Управління школою.- 2005.- №8.- с. 10-19.

10. Ситник О.П. Професійна компетентність вчителя// Управління школою.- 2006.- №14.- с. 2-9.

11. Сергієчко В.П. Формування ключових компетентностей вчителя в умовах школи культури здоров’я// Управління школою.- 2006.- №14.- с. 10-12.

12. Компетентність випускника школи// Завуч.- 2005.- №19.

13. Кравченко Г. Інноваційне навчання. Формування професійної компетентності вчителя шляхом створення інноваційного середовища ЗНЗ// Завуч.- 2007.- №6.- с. 3-5.

14. Андреев Л.А. Компетентностная парадигма в образовании: опыт филослфско-методологического анализа// Педагогика.- 2005.- № 4.

15. Бондар Л. Проблема громадянської компетентності// Директор школи, ліцею, гімназії.- 2003.- № 3.- с. 64.

16. Волобуєва Т.Б. Розвиток творчої компетентності школярів.- Х.: «Основа», 2005.- с. 96.

17. Єльникова Г. Управлінська компетентність.- К.: Ред.. загальнопед. Газ., 2005.-128с.(б-ка «Шк.. світ»).

18. Життєва компетентність особистості: Науково-методичний посібник/ за ред.. Л.В.Сохань та ін.- К.:Богдана, 2003.

19. Компетентність випускника школи// Завуч.- 2005.- № 19.

20. Ксьонзенко М., Чайкіна Л. Варіативна складова навчального плану як засіб реалізації компетентнісно зорієнтованого навчаня// Завуч.- 2005.- № 20-21.- с. 62-63.

21. Родигіна І. Формування основних груп компетентностей учнів: можливості продуктивного навчання// Директор школи, ліцею, гімназії.- 2004.- № 2-3.- с. 180-184.

22. Розвиток життєвої компетентності учнів у загальноосвітньому навчальному закладі: Матеріали Всеукраїнської науково-пошукової конференції 7-8 жовтня 2004р. – Київ-Запоріжжя, 2005.- 423с.

23. Сизоненко Г. Від пошуку «свого» вчителя до становлення високо компетентного професіонала// Завуч.- 2005.- №25.

24. Учебный план курса «Технология оценки сфомированности ключевых компетентностей учащихся». (Online). Доступ НТТР: http: // www. mega/edu cat. samara/ru.

25. Хуторский А. Ключевые компетенции. Технология конструирования// Народное образование.- 2003.- № 5.

26. Єрмаков І.Г. , Пузіков Д.О. Проектне бачення компетентнісно- спрямованої 12-річної середньої освіти.- З., 2005.

27. Волобуєва Т.Б. Розвиток творчої компетентності школярів. – Х.: «Основа», 2005.- с. 112.

28. Мистецтво життєтворчості: Наук.- метод. Посібник: У 2 ч./ Ред.. рада: В.М. Доній, Г.М. Гессен, Л.В. Сохань, І.Г. Єрмаков та ін..- К.: ІЗМН, 1997.

29. Овчарук О. Компетентності як ключ оновлення змісту освіти// Стратегія реформування освіти в Україні.- К.: «К.І.С.», 2003.- с. 13-41.

30. Павлютенков Є.М., Денисенко Н.Ф. Формування здорового способу життя у дітей із особливими потребами як складової їхньої життєвої компетентності // Управління школою.- 2004.- № 35.- с. 7-10.

31. Радченко А.Є. Професійна компетентність учителя.- Х.: «Основа», 2006.

32. Технологія розвитку комунікативної компетентності вчителя // Практична психологія та соціальна робота.0 2007.- № 7.- с. 31-35.

33. Інформативна компетентність: сутність, структура та становлення // Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах.-2007.- № 4.- с. 63-70.

34. Зразок підготовки та проведення педагогічної ради «Громадянська освіта як засіб виховання компетентної особистості»// Англійська мова та література.- 2007.- № 2.- с. 6-8.

35. Формування в школярів компетентнісного ставлення до свого здоров’я // Біологія.- 2007.- № 30.- с. 2-13.

36. Розвиток життєвої компетентності на уроках з основ економіки // Економіка в школах України.- 2007.- № 10.- с. 10-11.

37. Робота вчителя з формування основних груп компетентності: продуктивна творча компетентність // Математика в школах України.- 2007.- № 25.- с. 7-11.

38. Формування громадянської компетентності // Управління школою.- 2005.- № 8.- с.2.

39. Фоміна Н.В. Компетентнісний підхід у діяльності ліцею// Управління школою.- 2008.- № 25.- с.16-22.

40. Групова діяльність на уроках словесності як засіб розвитку комунікативної компетентності учнів// Зарубіжна література в школі. – 2008. - № 6. – с.34-41.

41. Формування ключових компетенцій учнів на основі психолого-педагогічної діагностики особистості учня (на уроках української мови та літератури)// Вивчаємо українську мову та літературу. – 2008. - № 16-18. – с.86-91.

42. Вправи з чотирьох видів мовленнєвої діяльності щодо формування життєвих компетентностей (методичні рекомендації)// Англійська мова та література. – 2008. - № 27.- с.4-10.

43. Можливості підручника у формуванні ключових компетентностей учнів// Географія. -2009.- №5.- с.6-8.

44. Використання краєзнавчого принципу у формуванні основних компетентностей учнів// Географія. -2009.- №4.- с.5-9.

45. Формування комунікативної компетентності на уроках хімії//Хімія.-2009.-№8.- с.7.

46. Дейнеко С.В. Педагогічна компетентність учителя як умова та засіб гуманізації освітнього середовища// Управління школою. – 2007. - №4. – с.2-7.

47. Жмудська О.В. Інтерактивний тренінг «Розвиток соціальної компетентності особистості»// Управління школою. – 2007. – №5. – с.11-12.

48. Павлютенков Є.М. та ін Оцінювання професійної компетентності керівників в процесі атестації// Управління школою. – 2007. - №9. – с.2-14.

49. Трофименко С.В. Компетентнісний підхід до освітнього процесу як вимога сучасності// Управління школою. – 2007. - №19-21. – с.50-52.

50. Віаніс-Трофіменко К.Б. Наукові підходи як орієнтир формування організаційно-методичних умов підвищення професійної компетентності педагогів школи// Управління школою. – 2007. –№19-21. – с.52-54.

51. Вітчинкіна Н.О. Педагогічні технології як умова формування інноваційної компетентності// Управління школою. - №19-21. – с.54-56.

52. Сакович С.А. Управління розвитком професійної компетентності вчителів у сучасному закладі освіти// Управління школою. – 2007. - №19-21. – с.82-86.

53. Соколянська І.Т. Дистадійна освіта – реальний і ідеальний шлях підвищення професійної компетентності керівника// Управління школою. – 2007. - №22-23. – с.11-35.

54. Павлютенков Є.М. Професійна компетентність директора школи// Управління школою. – 2007. - №24. – с.8-11.

55. Приходько В.М. та ін. Комунікативна компетентність керівника навчального закладу як основа професійної культури спілкування// Управління школою. – 2007. - №25.

56. Лукіна І.Т. Управління процесом впровадження інформаційних і комунікативних у навчальний процес// Управління школою. - 2007. -№ 26. – с.28-31.

57. Елькін М.В. Формування професійної компетентності майбутніх керівників сільської школи в умовах магістратури// Управління школою. – 2007. - №33. – с.29-31.

58. Хлєбнікова Т.М. Управління впровадженням особистісно орієнтованого навчання слухачів в інституті післядипломної освіти// Управління школою. – 2007. - № 19-22. – с.14-16.

59. Валовик О.А. мотивація педагога як умова зростання професійної компетентності// Управління школою. – 2009. - №10. – с.10-14.

60.

61. Моніторинг формування самоосвітньої компетентності учнів// Хімія. – 2008.- №21. – с.2-9.

62. Формування ключових компетентностей учнів під час навчальної дискусії// Географія. – 2008. - №21. – с.2-5.

63. Між предметні зв’язки у викладанні історії – дієві критерії формування громадянської компетенції підростаючого покоління// Історія та правознавство. – 2008.- №32.- с.6-8.

64. Педагогічна рада «Організація виховної роботи щодо формування ключових компетенцій учнів як умова їх ефективної самореалізації»// Виховна робота в школі. – 2008. - №11. – с.22-26.

65. Формування основних груп компетентностей засобами економіки// Економіка в школах України. – 2008.- № 3.- с.6-10.

66. Завдання для розвитку логічної компетентності. 8 клас// Історія та правознавство. – 2008. - №35. – с.10-13.

67. Алгоритм діяльності в компетентнісно зорієнтованій освіті// Директор школи. Україна. – 2009. - №1. – с.27.

68. Регіональна програма «Упровадження компетентнісно зорієнтованого підходу в навчально-виховний процес»// Директор школи. Україна. – 2009. - №1. – с.9-17.

69. Зайцева І.І. Реалізація компетентнісного підходу в умовах загальноосвітньої школи// Хімія. – 2009. - №5. – с.5-12.

70. Гавриленко Л.І. Розвиток самоосвітньої компетенції учнів основної школи в процесі вивчення фізичної географії// Географія. – 2009. - №5. – с.14-17.

71. Шкатулка О.В. Розвиток учнівських компетенцій як основа успішності навчання// Історія та правознавство. – 2009. - №8. – с.6-9.

72. Семеркова Л.Г. Формування ключових компетентностей учнів на уроках літератури шляхом використання інноваційних технологій// Зарубіжна література в школі. – 2009. - №6. – с.12-21.

73. Клочко О.А. Превентивне навчання як засіб формування особистості та соціальної компетентності// Біологія. – 2009. - №9. – с.2-5.

74. Балаба В.Л. Формування професійних компетентностей вчителів// Завучу усе для роботи. – 2009.- №7. –с.11-13.

75. Хименко О.Т. Посилення практично-діяльнісної компетентності та творчої складової навчальної праці на уроках хімії// Хімія. – 2009. - № 8. – с.4-7.

76. Ковальчук Т.Л. Формування компетентностей саморозвитку й самоосвіти на уроках біології// Біологія. – 2009. - №11. – с.6-8.

77. Осадча К.П. Інформаційно-комунікаційна компетентність// Інформатика в школі. – 2009. - № 4. – с. 5-7.

78. Лук’янченко О.Б. Формування інформаційної компетентності учнів у навчанні географії// Географія. – 2009. - №8. – с. 7-11.

79. Іванова Л.І. Від духовних потреб дитини – до життєвої компетентності// Вивчаємо українську мову та літературу. – 2007. - № 12.

80. Сакович С.А. Матеріали тематичного оцінювання рівня сформованості освітньої компетентності з української мови// Вивчаємо українську мову та літературу. – 2007. - №17-18.

81. Руденко О.В. Життєва компетенція учнів у вимірі освітніх інновацій// Вивчаємо українську мову та літературу. – 2007. - № 24.

82. Миронюк С.В. Компетентнісний підхід у навчанні української мови і літератури// Вивчаємо українську мову та літературу. – 2007. - № 29.

83. Ралькіна С.М. Комунікативні компетенції учнів на уроках мови і літератури// Вивчаємо українську мову та літературу. – 2007. - № 34.

84. Назаренко К.Г. Застосування компетентнісного підходу в процесі викладання англійської мови в школі// Англійська мова та література. – 2009. - № 12. – с.2-5.

85. Зайцева І.І. Розвиток дидактичної компетентності учителя з метою забезпечення якості освіти// Економіка в школах України. – 2009. - № 4. – с.5-15.

86. Скотаренко Н.О., Драна О.О. Формування компетентності саморозвитку шляхом самоосвітньої діяльності школярів// Завучу усе для роботи. – 2009. - №9. – с.2-9.

87. Розвиток дидактичної компетентності учителя з метою забезпечення якості освіти// Економіка в школах України. – 2009. – № 5. – с.8-18.

88. Матвійчик О. Адміністративне право як важливий засіб формування життєвої компетенції учнів// Історія та правознавство. – 2009. - № 16-18. – с.6-14.

89. Друпп О.В. Формування ключових компетентностей через упровадження теорії розв’язання винахідницьких задач// Географія. – 2009. - № 13-14. – с.54-58.

90. Михайлів Т.В. Розвиток критичного мислення учнів в контексті компетентнісно орієнтованого навчання історії// Історія та правознавство. – 2009. - № 19-21. – с.4-30.

91. Осадча К.П. Склад професійної компетентності// Інформатика в школі. – 2009. - № 6. – с.37.

92. Уткіна В.Б. та ін. Формування інформаційної компетентності на уроках економіки// Економіка в школах України. – 2009. - № 6. – с.11-15.

Актуальність індивідуальної проблемної теми

Впровадження компетентнісного підходу у школі є одним із важливих концептуальних положень оновлення змісту та якості освіти. Сучасний навчальний заклад має сприяти розвиткові демократичної культури, формуванню, необхідних для проживання у європейському співтоваристві компетентностей, політико-правових і соціально-економічних знань. Важливим нині є не тільки об’єм знань, а й уміння ними оперувати, бути готовим змінюватись та пристосовуватись до нових потреб ринку праці, оперувати й управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатись упродовж життя. Прогресивна освітня спільнота сьогодні ставить перед собою нове завдання – сформувати у школяра та дорослої людини вміння вчитися. Це вміння формується шляхом компетентнісно-орієнтованого підходу до навчання.

З досвіду роботи

ОПИС ДОСВІДУ

МЕЛЬНИК ЯРИНИ ВІКТОРІВНИСТАРШОГО ВЧИТЕЛЯ
ЗОШ №3 М. ДУБНА

Тема досвіду. Виховання екологічної культури молодших школярів.

Об'єкт педагогічного досвіду. Дидактичний процес формування в учнів пізнавального інтересу до вивчення основ екології.

Предмет досвіду. Виявлення педагогічних умов, що забезпечують ефективність формування екологічної культури молодших школярівВдосконалення методики формування екологічної культури учнів початкових класів.

На сучасному етапі складних і динамічних відносин суспільства з навколишнім середовищем бережне ставлення до природи повинно складати невід'ємну частину загального світогляду кожного громадянина України, як і інших цивілізованих країн. Сформована екологічна культура не дається з народженням, удосконалення цієї важливої якості сучасної людинипродовжується все життя. Саме тому формування екологічної культури людини, гармонії її відносин з природою є пріоритетними напрямами реформування виховної роботи в концепції неперервної екологічної освіти та виховання в Україні. Від цього, насамперед, залежить забезпечення конституційних прав громадян нашої держави на безпечне для життя і здоров'я довголіття, збереження та відтворення природних ресурсів.

Аналіз наукової літератури, законів та нормативних актів природоохоронного законодавства свідчать, що в цьому напрямку проводиться значна робота урядом України, державними, науковими і громадськими організаціями та багатьма вченими.

Але з екологічного стану природного середовища можна зробити висновок, що необхідно постійно вдосконалювати і впроваджувати нові педагогічні форми і засоби впливу на формування екологічної культури населення України. При цьому особливу увагу треба звернути на молоде покоління школярів, тому що від рівня сформованості культури, взаємовідносин з природою насамперед залежить тенденція прогнозованого розвитку системи «людина - природа -суспільство» у майбутньому.

Формування у молодших школярів глибоких переконань у необхідності природоохоронної діяльності викликане нагальною потребою української держави в екологічно грамотних громадянах, кваліфікованих спеціалістах з екологічного виховання підростаючого покоління, вдосконалення навчально-виховної роботи природоохоронного напрямку в закладах освіти у відповідності з вимогами часу. Актуальність означеної проблеми спонукає до пошуків нових форм екологічного виховання учнів початкової ланки освіти.

Екологічне навчання й виховання – це психолого-педагогічний процес, спрямований на формування у людини знань наукових основ природокористування, необхідних переконань і практичних навичок, певної орієнтації і активної життєвої позиції в галузі охорони природи. Екологічна освіта і виховання покликані:

Ø забезпечити підростаюче покоління науковими знаннями про взаємозв'язок природи суспільства;

Ø допомогти зрозуміти багатогранну цінність природи для суспільства в цілому і кожної людини окремо;

Ø оволодіти нормами правильної поведінки в природному середовищі;

Ø розвивати потребу в спілкуванні з природою;

Ø залучити до активної діяльності з охорони й поліпшення навколишньогосередовища.

Екологічну освіту треба здійснювати безперервно протягом усіх років перебування дітей у дошкільних закладах, школі, продовжувати її в післяшкільний період. Для успішного формування екологічної свідомості учнів потрібна значна робота в початкових класах. Адже тут виховуються основні риси характеру особистості, і спілкування з природою відіграє першорядне значення. Враження дитинства закарбовуються в пам'яті назавжди. Отже використати екологічний потенціал кожного навчального предмета - обов'язоквчителя.

На необхідність модернізації ланки освіти, значного поліпшення природоохоронної роботи і екологічного виховання учнів, застосуванню в навчально-виховній роботі особистісно орієнтованого підходу вказували ряд вчених і вчителів-практиків

Теоретико-методологічним основам розв'язання проблем взаємодії людини і навколишнього середовища, філософсько-культурологічним аспектам соціальної природи особистості, формування її свідомості в контексті активного буття, присвячено дослідження В.Вернадського, С.Глазичева, А.Горєлова, А.Гора, М.Кисельова, В.Кременя, В.Крисаченка, В.Лося, М.Мойсеєва, Р.Неша, Г.Філіпчука, В.Хесле, Г.Швебса, М.Шеллера та інших.

Значний внесок у розробку теоретичних засад функціонування педагогічних систем, дидактичних основ освіти і, зокрема, екологічної, здійснено у працях А.Алексюка, Ю.Бабанського, Г.Білявського, В.Бровдія, М.Воїнственського, С.Гончаренка, Р.Гуревича, А.3ахлєбного, І.Звєрєва, Н.Кузьміної, І.Лернера, Є.Мединського В.Онищука, В.Паламарчук, О.Плахотнік, Б.Райкова, О.Савченко, М.Скаткіна, А.Степанюк, І.Суравєгіної, Е.Теневої, Д.Цихи, В.Червонецького та інших.

Психолого-педагогічні основи формування знань, умінь і навичок взаємодії з навколишнім середовищем як соціальним, так і природним охарактеризовано у працях Д.Бенета, Дж.Бутлера, Л.Виготського, С.Глазичова, С.Дерябо, Д.Ельконіна, О.Киричука, О.Леонтьєва, Г.Прошанского, В.Роменця, С.Рубінштейна, А.Сидельковського, І.Суравєгіної, В.Ясвіна та інших.

Важливою складовою досліджуваної проблеми є розгляд дитини як суб'єкта життєдіяльності в соціокультурному і соціоприродному середовищі у працях К.Абульханової-Славської, Б.Ананьєва, Г.Балла, І.Беха, Л.Божович, П.Блонського, Я.Коломенського, В.Рибалки, Г.Шукіної та інших. Методисти О. Біда, Т. Байбара, К. Гончарова, Н. Пакулова та інші розглядають трактування поняття «екологічне освіта» у зв’язку із «екологічним вихованням», відмічаючи, що екологічна освіта і виховання – це педагогічний процес, спрямований на формування екологічної культури особистості.

Зокрема, О. Біда зазначає, що поняттям «екологічне виховання і освіта» визначається єдина система заходів, направлена на формування тих якостей людини, які необхідні для гармонійних відносин суспільства та природи.

К. Гончарова, Г. Ковальчук, Л. Нарочна, вважають, що екологічне навчання і виховання – це психолого-педагогічний процес, спрямований на формування у людини знань наукових основ природокористування, необхідних переконань і практичних навичок, певної орієнтації і активної життєвої позиції в галузі охорони природи, раціонального використання і відтворення природних ресурсів.

Г. Бачинський під екологічним вихованням розуміє «передачу від покоління до покоління певної сукупності норм і правил, що регламентують бережливе ставлення людей до природи в процесі життя і виробничої діяльності і цим самим охороняють природу від руйнування» .

На думку А. Захлєбного, І. Суравегіної та інших педагогів екологічна освіта школярів – не лише одне з найважливіших завдань сучасного суспільства, але й умова його подальшого виживання. «Тому важливе значення має зміст екологічної освіти, той науковий багаж, фундамент знань, який повинен ввійти в світогляд нового покоління, стати основою його діяльності»

Значний вклад в розробку основ природоохоронного виховання школярів внесли А. Макаренко та В. Сухомлинський , що вважали природу «вічним і животворним першоджерелом думки». А. Макаренко був упевнений, що «людина стала людиною, коли почула шелест листя і пісню коника, дзюркотіння весняного струмка і дзвін срібних дзвоників жайворонків у безодньому небі влітку, шурхіт крижинок і завивання віхоли за вікном, ласкавий плескіт хвилі та урочисту нічну тишу, почув і, затамувавши подих, слухає».

Нині екологічна криза все більше нівечить природу нашої країни. Людству найближчим часом загрожує небезпека, якщо воно не змінить стиль свого існування й діяльності, не визначить своїх життєвих цінностей. Оскільки наше життя не можна відокремити від навколишнього середовища, в якому живемо, то вся освіта має нести екологічну ідею. Людству потрібні нова філософія життя, висока екологічна культура та свідомість. Тільки озброївши учнів науковими знаннями про об’єкти та явища природи, можна закласти основу для їх екологічного виховання. Адже захищати і любити можна тільки те, що добре знаєш.

Найперше це стосується уроків природознавства, на яких закладається наукова основа природоохоронної діяльності дітей. Враховуючи завдання та мету курсу, я намагаюсь пробудити в учнів занепокоєність станом природи, їхнього безпосереднього оточення і планети в цілому, а також ініціюю екологічне мислення та поведінку в повсякденному житті. Кожний учень має усвідомити важливість своєї ролі в тому, щоб зробити світ кращим і здоровішим. Кожний повинен переконатись, що він відповідальний не тільки за себе, а й за всю планету. Адже наше життя залежить від стану та здоров'я довкілля.

На уроках вищезгаданого навчального предмета я прагну створити комфортні умови для природовідповідного, особистісного розвитку школяра, задоволення його потреб у пізнанні свого довкілля та задоволення природних потягів дітей до дослідництва й висновків, конструювання та художнього самовираження. Для цього застосовую різні форми та методи навчання. Зокрема проводжу уроки-міркування, урок-казку, подорож, використовуючи ребуси, кросворди, казки, ігрові ситуації, що сприяють активізації учнів та їх пізнавальної активності. До проведення уроку залучаю й учнів (метод «Навчаючи - учусь»). Заздалегідь підготовлені діти в цікавій формі повідомляють про певніспостереження, об'єкти чи явища природи. Люблять вихованці бути дослідниками, відкривачами, кореспондентами, акторами, працювати у групах.

Така методика роботи дає можливість не тільки забезпечити учнів системою знань про природу, розвивати критичне мислення, мовлення, упевненість у собі, а й формувати екологічно та інтелектуально розвинену, віддану своїй Батьківщині людину, здатну відповідати за збереження себе та свого природного й суспільного довкілля.

Дбайливе ставлення до природи формується лише в тому разі, коли дитина сама бере участь у поліпшенні чи охороні навколишнього середовища, оскільки екологічна активність школяра виховується лише в процесі предметно-перетворюючої діяльності: учні доповнюють і поглиблюють одержанні знання, у них виробляються практичні вміння й навички, необхідні для правильного використання та примноження природних багатств. Тому необхідно, щоб уже молодші школярі усвідомили суспільну значущість своєї природоохоронної роботи.

Першим кроком у залученні дітей до природоохоронної роботи є створення відповідної обстановки у класі: правильно дібрані і розміщені рослини й дрібні тварини у живому куточку, гарно оформлені акваріум, гербарії, колекції, таблиці тощо. Згодом учні беруть безпосередню участь у підгодівлі птахів узимку, справах «зеленого» та «голубого» патрулів.

Найбільше задоволення приносить школярам творча праця, тому так необхідно у їхню трудову діяльність включати елементи дослідницької роботи. Приміром, під час підгодівлі птахів дослідити: годівнички яких конструкцій найбільше подобаються пернатим? Яким кормам віддають перевагу ті чи іншіпернаті?

Формуванню свідомого відповідального ставлення до природи сприяє ігрова діяльність учнів, особливо ситуативні ігри. Саме в них дитина потрапляє у становище, яке може скластися в реальному житті. Наприклад, під час прогулянок, походів проводимо гру «Покажи, який ти є». Її мета –прослідкувати, як поводяться діти на лоні природи і як реагують на втручання людини в природне середовище.

Початкова школа – початкова ланка формування екологічної культури, екологічного мислення, засвоєння екологічних знань. На цьому рівні навчання більш раціональними є естетичні, етичні та емоційні освітні методи, прямі контакти з природними матеріалами, з самою природою. Навчання екології має бути активним, цікавим, раціональним, максимально наближеним до життя, а у навчальному матеріалі не повинно бути перенасиченості технічною інформацією, яку діти не спроможні належним чином сприйняти.

Безперервність екологічної освіти у початковій школі набуває міжпредметної спрямованості. Широкі можливості інформаційного застосування матеріалів, так чи інакше пов’язаних з питаннями охорони довколишнього світу, я знаходжу у навчально-методичному комплекті «Зелений пакет для дітей». Зміст посібника відкриває широкі можливості застосування матеріалів під час викладання наступних навчальних дисциплін: «Природознавство», «Математика», «Українська мова», «Читання». Матеріали занять, представлених у даному методичному посібнику, передбачають широке залучення інтерактивних методів навчання: «мозковий штурм», обговорення, дискусію, роботу з дилемами, активне використання проблемних питань та ігрових ситуацій. Поряд із щоденними присутні і нетрадиційні форми організації навчально-виховного процесу: усний журнал, екологічний календар, агітбригада, робота бюро екологічних розслідувань, екологічні акції та заходи. Також передбачена спільна робота сім’ї у розв’язанні окремих проблем екологічного характеру.

Дидактична гра – один з найбільш часто уживаних дидактичних прийомів у навчанні, оскільки вона дає можливість успішного розв’язання освітніх і виховних завдань. При цьому я можу швидко створити радісну атмосферу спілкування, спонукати учнів до активної участі у засвоєнні певних понять, розуміння явищ, включившись у навчально-ігрову діяльність. Велику цінність з педагогічної точки зору має і українська народна гра, оскільки вона виявляє значний вплив на виховання розуму, характеру, розвиває моральні почуття, створює певний духовний настрій.

Уроки гуманітарного циклу дають цікавий матеріал для формування відповідального ставлення учнів до природи. Елементи екологічної освіти можна використовувати на будь-якому етапі уроку, наприклад, при організації словникової роботи. Багато словникові слова позначають назву рослин і тварин (ведмідь, ворона, горобець, береза, жолудь). Учні розповідають все, що вони знають про те або іншому представнику природи, встановлюють природні зв'язки між об'єктами, позначеними цими словами. Великими можливостями для здійснення екологічної освіти володіють уроки читання і твори письменників - натуралістів, включені в підручники. Ці твори дозволяють формувати знання про об'єкти природи, про мотиви охорони природи. Аналіз ліричних віршів розвиває у дітей вміння порівнювати стан природи в різний час року, бачити розмаїття форм і настроїв природи, емоційно відгукуватися на її красу, формувати своє бачення навколишнього світу, бачити ставлення людини до навколишнього світу.

Не кожен літературний твір, в якому йдеться про природу, має екологічний зміст. Адже, як уже зазначалось мною вище, екологія вивчає взаємозв’язки в природі, взаємовплив її складових частин, вплив людини на довкілля. Саме на ці обставини, на мою думку, повинен звертати увагу вчитель, опрацьовуючи текст.

Тісний зв'язок на уроках музики, творів образотворчого мистецтва створює емоційний настрій, що допомагає повніше і яскравіше сприймати навколишній світ. Великий емоційний сплеск дають уроки образотворчого мистецтва та трудового навчання. На цих уроках діти не лише вчаться бачити красу природи, а й зображати її. При цьому не просто зображати ліс або річку, а показувати їх своєрідність, характер. На уроках трудового навчання та вдома діти виготовляють годівниці, накопичують корм. Протягом зими діти по черзі ведуть спостереження за «пташиної їдальні».

Для забезпечення успіху у формуванні в учнів екологічних понять, елементів екологічної культури поряд із загальноприйнятими дидактичними методами, прийомами доцільним є метод проектів, оскільки він дозволяє реалізувати ряд важливих теоретичних положень концепції екологічного виховання, відкриває нові можливості у програмуванні виховного процесу. Цей метод часто трактується, як спосіб організації педагогічного процесу, що базується на взаємодії педагога і вихованця між собою і навколишнім середовищем у ході виконання проекту - поетапній практичній діяльності по досягненню поставленої мети.

Виконання проекту дітьми починаємо з визначення – «мої кроки від підніжжя до вершини», тобто з планування дій. Своєрідна схематична послідовність цих дій – на першій сторінці зошита, або на розгорнутих сторінках. Тут також можуть бути різні малюнки, наклейки, прикріплені засушені квіти, листочки тощо. Можна на першій сторінці зошита наклеїти фотографію виконавця, а навколо неї малюнки птахів (проект «Годівничка»), рослин, тварин (проект «Я – чарівник»), діда Мороза, Снігуроньки, ялинки, сніжинок (проект «Ялинка») та ін.

Підведення підсумків роботи над проектом проводимо у формі гри, змагання, конкурсу, свята, в залежності від його змісту та інших особливостей.

Екологічна освіта та виховання школярів передбачає не тільки одержання учнями певної суми інформативного матеріалу про довкілля, вивчення властивостей предметів природи, явищ, засвоєння правил поведінки в природі, а й встановлення зв’язків і взаємовідносин між предметами і явищами, тобто провідною ідеєю при вивченні природного оточення повинна бути ідея єдності природи. Усвідомлення учнями цієї ідеї значною мірою забезпечується здійсненням систематичних цілеспрямованих спостережень у природі, особливо фенологічних

Навчаючись екології, учні мають перебувати у прямому контакті з природними матеріалами, їм необхідно відчувати їх, і тому дослід слід вважати одним з етичних та емоційних методів навчання.

Як показала практика, найпростіші екологічні дослідження є цілком доступними для учнів початкових класів, і, разом з тим, мають певне практичне значення. Так, дослід, спрямований на визначення забрудненості повітря дає можливість виявити найбільш екологічно чисті «мікрорайони» населеного пункту, які можна рекомендувати для організації дозвілля, відпочинку дітей; вивчення впливу забрудненої води на життя організмів водойми допоможе встановити винуватців забруднення і, можливо, припинити їх руйнівні дії щодо природи.

Отже, постановка таких екологічних дослідів дає учням ключ до розуміння явищ, що є наслідком негативного екологічного впливу на живі організми, наочно демонструє наслідки забруднення різних ланок біосфери, дає можливість зрозуміти, на що насамперед має бути спрямована діяльність різних екологічних та природоохоронних організацій, установ з метою покращення умов існування самої людини.

Конкретний інформаційний екологічний матеріал можна використовувати у вигляді задач (як на логічне мислення, так і математичних), завдань, вправ, вікторин, конкурсів.

Реалізація в навчальній роботі засад екологічного виховання учнів робить уроки більш цікавими, змістовними. А участь учнів в екологічному русі забезпечує більш високу їхню пізнавальну активність і глибоку ґрунтовність набутих знань. Через екологічну роботу програмовий матеріал з основ наук органічно пов’язується на уроках з місцевим життям, духовними набутками рідної сторони.

Позитивні моменти роботи.

1. Наявність високого рівня мотивації.

2. Зростання стабільності і якості засвоєння програмового матеріалу.

3. На уроці створюється атмосфера співпраці.

4. Підвищення активності при виконанні творчих робіт, думки дітейстали оригінальнішими.

5. Зростає самостійність щодо розв'язання будь-яких проблемнихзавдань.

Результати практичної апробації системи.

Ø розвиваються навички ведення дослідницької роботи;

Ø створюється база знань для розуміння фундаментальних наукових ідей;

Ø дітям надається змога висловлювати своє індивідуальне ставлення до речей та подій і творчо підходити до розв'язання проблем.

Впровадження в навчальний процес основ екологічного виховання сприяє усвідомленню моїми вихованцями власного впливу на довкілля, причетності кожного до проблем навколишнього середовища, формуванню відповідального ставлення до природи, навичок екологічно безпечної поведінки у довкіллі. Разом з тим такий підхід до навчально-виховного процесу сприяє розв’язанню завдань, які містяться у вимогах Державного стандарту початкової загальної освіти освітньої галузі «Природознавство» і забезпечує

Ø формування на доступному рівні системи знань, яка відображає закони і закономірності природи і суспільства та місце в ній людини;

Ø розвиток розумових здібностей учнів, їхньої емоційної сфери, пізнавальної активності та самостійності, здатності до творчості, самовираження і спілкування у спільній діяльності;

Ø виховання гуманної, творчої, соціально активної особистості, здатної екологічно мислити, бережливо ставитися до природи, до людей, до самого себе;

Ø свідому безпосередню участь у справі охорони навколишнього середовища.

Література

Державний стандарт початкової загальної освіти.

Про національну програму виховання дітей та учнівської молодів Україні: Постанова Президії АПН України від 1 лип. 2004 р. Протокол № 1-7/6-98 // Освіта України. - 2004. - 3 груд. (№ 94). - С. 6.

Концепція екологічної освіти та виховання в Україні: проект. - /Б. м./ /б. р./. - 13 с.

Гавриленко О. Як навчати екологічного прогнозування // Початкова школа. 1997.-№12. - С 42-45.Іванова О. Формування екологічної культури // Початкова школа. - 1(>с)8. - №8. - С 40-42.

Іващенко С. Екологічна культура в контексті національного виховання // Освіта і управління. - 1999. - №4. -СІ 07-115.

Іщенко Л. Наступність в екологічному вихованні // Початкова школа. - 1998. -№9.-С 31-34.

Клименко С. Трудове виховання як компонент природоохоронної справи // Початкова школа. - 1998. - №9. - С. 35-37.

Ковальчук Г. Виховання екологічної свідомості // Початкова школа. - 1999. -№10. - С 17-19.

Коренева І. Правові аспекти екологічного виховання // Початкова школа. 1999. -№10. - С 19-20.

Лях В. Казка в екологічному вихованні молодших школярів /В. Лях // Почат. шк. - 2001. - № 1.- С.63.

Мельник Д.І. Формування екологічної грамотності молодших школярів: 13.00.01 – теорія та історія педагогіки: Автореф. дис... канд. пед. наук. - К., 1995. - 24 с.

Морозова Л. Виховання екологічної культури особистості / Л.Морозова // Вища освіта України. - 2001. - №2. - С. 88-92. - Бібліогр.: 4 назв.

Ніколенко Н. Виховання ціннісного ставлення до природи у молодших школярів / Н.Ніколенко // Біологія і хімія в шк. - 2002. - №2. - С.44-46.

Плахотип О. Як ми хочемо прогресу: екологічна освіта школярів // Світло. -2000.-№3.-С 37-39.

Рева Ю. Розвиток особистості дитини через екологічний фактор // Рідна школа. -1999. - №2.-С 44-46.

Руденко Л. Народні традиції в екологічному вихованні учнів " Рідна школа. 2001.-№2. -С. 38-40.

Степанюк А. Формування у школярів емоційно-ціннісного ставлення до живої природи // Шлях освіти. - 1999. - №4. - С 12-14.

Ткаченко О. Виховання екологічної чуйності до природи у процесі гри // Початкова школа. - 1998. - №4. - С 30-32.

Химинень О. Психолого-педагогічні основи екологічною виховання // Початкова школа. - 1998. - №4. - С 38-40.

Хлонь Н. Стежина екологічних знань і вмінь // Початкова школа. - 1999. - №10. - С. 21-22.

Хоменко В. Екологічне виховання в школі / В.Хоменко // Завуч. - 2000. - Серп. (№ 23/24). - С. 23-25.

Шевців 3. Екологічне виховання: [3 досвіду роботи шк. В.О.Сухомлинського] / 3.Шевців //Завуч. - 2002. - Листоп. (№ 32). - С. 4.

Шевців 3. Виховання бережливого ставлення до природи // Початкова школа. 1993.-№10. -С. 39-40.

Мельник Ярина Вікторівна старший вчитель ЗОШ №3 м. Дубно

Компетентнісно-орієнтовані завдання як засіб формування ключових компетентностей учнів початкових класів

ЗМІСТ

ВСТУП ........................................................................................................

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ ДО НАВЧАННЯ

1.1 ПОНЯТТЯ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ ДО НАВЧАННЯ

1.2 СТРУКТУРА КОМПЕТЕНТНОСТІ

РОЗДІЛ ІІ

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ РОЗРОБКИ КОМПЕТЕНТНІСНО-ОРІЄНТОВАНИХ ЗАВДАНЬ

2.1. СТРУКТУРА КОМПЕТЕНТНІСНО-ОРІЄНТОВАНИХ ЗАВДАНЬ

2.2 ПРИКЛАДИ КОМПЕТЕНТНІСНО-ОРІЄНТОВАНИХ ЗАВДАНЬ ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ НА УРОКАХ КУРСУ ПОЧАТКОВОГО НАВЧАННЯ

РОЗДІЛ ІІІ

ВИСНОВКИ

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Сучасне суспільство вимагає виховання самостійних, ініціативних, відповідальних громадян, здатних ефективно взаємодіяти у виконанні соціальних, виробничих і економічних завдань. Виконання цих завдань потребує розвитку особистісних якостей і творчих здібностей людини, умінь самостійно здобувати нові знання та розв'язувати проблеми, орієнтуватися в житті суспільства. Саме ці пріоритети лежать в основі реформування сучасної загальноосвітньої школи, головне завдання якої — підготувати компетентну особистість, здатну знаходити правильні рішення у конкретних навчальних, життєвих, а в майбутньому і професійних ситуаціях. Тому актуальним завданням сучасної школи є реалізація компетентнісного підходу в навчанні, який передбачає спрямованість освітнього процесу на формування і розвиток ключових компетенцій особистості. Результатом такого процесу має бути сформованість загальної компетентності людини, яка включає сукупність ключових компетенцій і є інтегрованою характеристикою особистості.

Актуальність розробки.

Ідея компетентнісного підходу - одна із відповідей на запитання, який результат освіти необхідний особистості і затребуваний сучасним суспільством. Формування компетентності учня на сьогоднішній день є однією із актуальних проблем освіти і може розглядатися як вихід із проблемної ситуації, що виникла через протиріччя між необхідністю забезпечити якість освіти та неможливістю вирішити цю проблему традиційним шляхом.

Компетентнісно-орієнтовані завдання будуть забезпечувати учня не відокремленими предметними знаннями, а формувати цілісне уявлення про світ, де важливо вміти застосовувати ті чи інші знання, навчати дитину здобувати ці знання і, в першу чергу, мотивувати на отримання нових знань.

Практична значущість досвіду.

У сучасних умовах учень повинен отримати в школі те, що допоможе йому утвердитися в житті: моральне ставлення до себе і людей, усвідомлення своїх громадянських почуттів, ключові компетентності, що дозволяють успішно функціонувати в будь-якій сфері діяльності. Тому, в даний час перед школою поставлені завдання: формування навчального середовища, яке мотивує учнів самостійно здобувати, обробляти отриману інформацію, швидко орієнтуватися в інформаційному просторі; створення умов, що сприяють розвитку ключових компетенцій. Саме розвиток в особистості життєво важливих компетентностей може дати людині можливості орієнтуватись у сучасному суспільстві, інформаційному просторі, швидкоплинному розвиткові ринку праці, подальшому здобутті освіти.

Одним із головних завдань вчителя є зміна організації традиційного уроку, включення спеціально організованої діяльності учнів в освітній процес на основі використання компетентнісно-орієнтованих завдань.

Провідна ідея досвіду.

Основним завданням компетентнісного підходу є не лише оволодіння предметними знаннями, але й вміння ефективно застосовувати їх на практиці як інструмент розв’язання різноманітних життєвих завдань.

Тому провідною ідеєю представленого досвіду є розкриття технології створення компетентністних завдань, спрямованих на формування та перевірку сформованості компетентності.

Інноваційна значущість.

Сучасна початкова школа не може залишатися осторонь від процесів модернізації освіти, які відбуваються нині в усьому світі, і в Україні зокрема. Початкової ланки освіти стосуються всі світові тенденції та інновації: особистісно орієнтований підхід, інформатизація, інтеграція тощо. До них належить і компетентнісний підхід, поява якого пов'язана, насамперед, з кризою освіти, що полягає в протиріччі між програмовими вимогами до учня, запитами суспільства і потребами самої особистості в освіті. Сучасне інформаційне суспільство формує нову систему цінностей, в якій володіння знаннями, вміннями і навичками є необхідним, але недостатнім результатом освіти. Від людини вимагаються вміння орієнтуватися в інформаційних потоках, освоювати нові технології, самонавчатися, шукати і використовувати нові знання, володіти такими якостями, як універсальність мислення, динамізм, мобільність.У зв’язку з цим навчання на основі компетентнісного підходу є однією із світових тенденцій сучасної освіти.

Метою роботи є представлення досвіду розроблення компетентнісно- орієнтованих завдань для формуванняключових та предметних компетентностей, впровадження компетентнісного підходу до навчання молодших школярів.

Науково-теоретична база роботи.

На сучасному етапі розвитку освітньої галузі перед початкової школою постає завдання створити сприятливі умови для розвитку й саморозвитку особистості учня, забезпечити його пізнавальними засобами, необхідними для ефективного функціонування у суспільстві. Передумовою для виконання такого завдання виступає формування нового змісту навчання як педагогічної моделі втілення культури людства – системи наукових знань про людину, суспільство, природу, техніку; способів діяльності, відображених у правилах, інструкціях, алгоритмах; досвіду творчості; емоційно-ціннісних орієнтацій і ставлень до об’єктів навколишньої дійсності, а також ставлень до оточуючих і самого себе, мотивів і потреб у навчальній, суспільній, трудовій діяльності (В. І. Загвязинський, В. В. Краєвський, О. М. Новиков, М. М. Скаткін та ін.).

Питання розроблення змісту навчання актуальне упродовж всього існування школи. Особливо воно загострюється в часи реформування, як тепер, коли в освіті реалізовується ідея компетентнісного підходу.

Проблема формування змісту початкового навчання на засадах компетентнісного підходу нині перебуває у центрі уваги вітчизняних науковців і практиків. Теорію освітніх компетенцій і компетентностей обґрунтовано в роботах вітчизняних учених – Н. М. Бібік, О. Я. Савченко,
С. Е. Трубачевої та ін. Методичні аспекти проблеми розкриваються у публікаціях науковців – Т. М. Байбари, М. С. Вашуленка, О. В. Вашуленко,
Н. А. Глузман, І. П. Ґудзик, К. І. Пономарьової. Загальний аналіз сутності поняття «компетентність», порівняльну характеристику ключових компетентностей у європейських освітніх системах здійснили О. І. Овчарук,
О. І. Пометун, О. І. Локшина.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ ДО НАВЧАННЯ

1.1 ПОНЯТТЯ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ ДО НАВЧАННЯ

Компетентнісно-зорієнтований підхід - один із нових концептуальних орієнтирів, напрямів розвитку змісту освіти в Україні та розвинених країнах світу.

На думку сучасних педагогів, саме набуття життєво важливих компетентностей може дати людині можливості орієнтуватись у сучасному суспільстві, сприяє формуванню в особистості здатності швидко реагувати на запити часу.

Більшість учених підкреслюють, що поняття «компетенція» не зводиться ні до знань, ані до вмінь, ані до навичок, під цим терміном розуміється, передусім, коло повноважень якої-небудь організації, установи або особи. У межах своєї компетенції особа може бути компетентною або некомпетентною в певних питаннях, тобто мати компетентність (компетентності) у певній сфері діяльності. Одним із результатів освіти має бути набуття людиною набору компетентностей.

Головне завдання сучасної системи освіти - створення умов для якісної освіти, впровадження компетентнісного підходу - це найважливіша умова, що працює на підвищення якості освіти. Під поняттям «компетентнісний підхід» розуміється спрямованість освітнього процесу на формування та розвиток ключових (базових, основних) і предметних компетентностей особистості. Результатом такого процесу буде формування загальної компетентності людини, що є сукупністю ключових компетентностей, інтегрованою характеристикою особистості. Така характеристика має сформуватися у процесі навчання і містити знання, уміння, ставлення, досвід діяльності й поведінкові моделі особистості.

За визначенням експертів країн Європейського Союзу поняття «компетентність» слід розглядати як здатність застосовувати знання та вміння ефективно й творчо в міжособистісних стосунках – ситуаціях, що передбачають взаємодію з іншими людьми в соціальному контексті так само, як і в професійних ситуаціях. Компетентність – поняття, що логічно походить від ставлень до цінностей та від знань до умінь.

Поняття компетентності відповідно до Міжнародного департаменту стандартів для навчання, досягнення та освіти визначається як спроможність кваліфіковано проводити діяльність, виконувати завдання або роботу. При цьому поняття компетентності містить в собі знання, вміння та навички і ставлення, що дають змогу особистості ефективно діяти або виконувати певні функції, спрямовані на досягнення певних стандартів у професійній галузі або певній діяльності.

С. Бондар подає таке визначення: «Компетенції – це здатність розв’язувати проблеми, що забезпечується не лише володінням готовою інформацією, а й інтенсивною участю розуму, досвіду, творчих здібностей учнів».

С. Шишов визначає компетенцію як загальну здатність, що ґрунтується на знаннях, досвіді, цінностях, набутих завдяки навчанню. «Компетенція не зводиться ні до знань, ні до навичок, бути компетентним не означає бути ученим чи освіченим», наголошує він.

В.В Краєвський розмежовує терміни «компетентність» і «компетенція», пояснюючи, що компетенція - у перекладі з латинської – це коло питань, щодо яких людина обізнана добре, пізнала їх і має досвід. Компетентність – це поєднання відповідних знань у визначеній галузі, здібностей, що дозволяють обґрунтовано судити про цю сферу й активно діяти в ній.

А. Савенко під компетенцією розуміє інтегральну якість особистості, що виявляється в загальній здатності та готовності її до діяльності.

Як зазначає О.І. Пометун під «компетентнісним підходом» слід мати на увазі спрямованість освітнього процесу на формування ключових (базових, основних) і предметних компетентностей особистості. Результатом такого процесу, на думку автора, буде формування загальної компетентності людини, що є сукупністю ключових компетентностей, інтегрованою характеристикою особистості. Така характеристика має сформуватися в процесі навчання і містити знання, вміння, ставлення, досвід діяльності й поведінкові моделі особистості.

Компетентнісний підхід, як зазначає А. Андреєв, на сучасному етапі переходить із стадії самовизначення в стадію самореалізації, коли заявлені ним загальні принципи і методологічні установи повинні підтвердити себе у різних прикладних розробках.

За визначенням Ісака Фруміна, компетентнісний підхід – це спроба дати відповідь на запитання, чому і як навчати. В освіті компетентнісний підхід реалізується як ключові компетентності, загальні предметні вміння, прикладні предметні вміння; життєві навички.

Н.М. Бібік аналізує компетентнісний підхід в освітньому процесі як переорієнтацію «з процесу на результат освіти в діяльнісному вимірі» і розгляд цього результату з погляду затребуваності в суспільстві, забезпечення спроможності випускника школи відповідати новим запитам ринку, мати відповідний потенціал для практичного розв’язання життєвих проблем, пошуку свого «Я» в професії, в соціальній структурі.

Отже, компетентність необхідно розглядати як інтегровану, комплексну характеристику, що поєднує знання, уміння та навички, здібності і риси особистості, показники загальної культури, вміння виконувати обов’язки.

Набуття учнями системи знань, умінь та навичок спрямовано на формування їх компетенції. Тому компетентність і шляхи її формування слід розглядати як результат навчання.

1.2 СТРУКТУРА КОМПЕТЕНТНОСТІ

С. Шишов характеризує компетентність як можливість установлення зв'язку між знанням та ситуацією, як здатність знайти процедуру (знання та дії), що відповідає проблемі. Він пропонує сукупність ключових компетентностей, як перелік певних дій чи вмінь: вивчати, шукати, думати, співробітничати, братися за діло та адаптуватися.

Вивчати:

- вміти вирішувати проблеми;

- вміти використовувати власний досвід;

- самостійно займатися власною освітою.

Шукати:

- добувати інформацію;

- вміти працювати з документами та класифікувати їх;

- консультуватися у експерта;

- працювати з різними базами даних.

Думати:

- критично мислити;

- мати власну позицію та формувати власну думку;

- оцінювати соціальні звички, пов'язані зі здоров'ям, споживанням, оточуючим середовищем;

- вміти оцінювати твори літератури та мистецтва.

Співробітничати:

- вміти співробітничати та працювати в групі;

- приймати рішення;

- вміти домовлятися;

- улагоджувати суперечки та конфлікти.

Братися за діло та адаптуватися:

- нести відповідальність;

- вміти організовувати свою роботу;

- вміти знаходити нові рішення;

- довести гнучкість реагування на зміни в житті;

- бути стійким перед труднощами.

Виходячи з цього переліку та концептуальних положень освітянських офіційних документів, можна дійти висновку, що компетентність дійсно є інтегрованим результатом навчання, який виходить за межі предметної складової навчання, який не вичерпується змістом певної дисципліни, засвоєнням знань та формуванням предметних умінь. Не випадково мова йдеться про життєві компетентності, адже названі вміння дійсно є життєвими, необхідними й у професійній діяльності, й у приватному житті без винятку будь-якій людині, не зважаючи на її вік, стать, освіту, фах, посаду, місце проживання, переконання та соціальний статус. Від сформованості цих умінь залежить, чи буде людина готовою до вимог життя, чи буде успішною, чи досягне тих вершин, які спроможна досягти, чи відбудеться як особистість.

Компетентний спеціаліст, компетентна людина - це дуже достойна перспектива. Запропоновано формулу компетентності. Основними складовими є по-перше, знання, але не просто інформація, а швидко змінювана, динамічна, різноманітна, яку треба вміти знайти, відсіяти від непотрібної, перевести у досвід власної діяльності. По-друге, вміння використовувати це знання у конкретній ситуації, розуміння, яким чином можна добути це знання, для якого знання який метод потрібний. По-третє, адекватне оцінювання - себе, світу, свого місця в світі, конкретного знання, необхідності чи зайвості його для своєї діяльності, а також методу його здобування чи використання. Ця формула логічно може бути вираженою таким чином:

Компетентність = мобільність знань + гнучкість методу + критичність мислення

Безсумнівно, людина, яка уособлює в собі такі достоїнства, буде вельми компетентним спеціалістом.

Підводячи підсумки, слід зазначити, що певне просування у питаннях практичної реалізації положень щодо компетентності учнів може бути досягнуто за умови розуміння специфіки компетентності як загальної здатності, надпредметного утворення, системи життєвих вмінь та систематичної роботи вчителя, спрямованої на їх формування засобами навчального предмета через реалізацію діяльнісного підходу.

РОЗДІЛ ІІ

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ РОЗРОБКИ КОМПЕТЕНТНІСНО-ОРІЄНТОВАНИХ ЗАВДАНЬ

2.1. СТРУКТУРА КОМПЕТЕНТНІСНО-ОРІЄНТОВАНИХ ЗАВДАНЬ

Компетентнісно орієнтовані завдання (надалі КОЗ) покликані допомогти педагогам вияснити рівень сформованості тих або інших компетенцій.

Вимоги до структури завдань:

• Чітке формулювання проблеми.

• Вказівка на форми і види діяльності по вирішенню проблеми.

• Посилання на джерела інформації.

• Вказівка на конкретний продукт діяльності.

Вимоги до змісту завдань:

• Інтеграція, складність джерел (використання не менше 2-3- джерел, різна форма джерел:текст, таблиці, малюнки, фото, цитати і т. і.).

• Різний характер взаємовідношень джерел інформації, наданий формулюванням задачі (співпадання інформації, що міститься в одному джерелі, з інформацією, яка містить в другому джерелі, підкорення одної інформації іншій, перетинання одної та іншої інформації,протиріччя, протиставлення одної інформації іншою).

• Тип інформації (пряма/ дотична).

Структура КОЗ

• стимул,

• задачне формулювання,

• джерело інформації,

• бланк для виконання завдання (якщо воно передбачає структуровану відповідь)

• інструмент перевірки.

Стимул мотивує учня на виконання завдання, (включає в себе опис ситуації або інші умови задачі, які грають роль джерела інформації)

Стимул в компетентністно-орієнтованому завданні виконує декілька функцій:

• мотивує учня на виконання завдання;

• моделює практичну, життєву ситуацію;

• при необхідності може нести функцію джерела інформації.

Стимул повинен:

• бути коротким;

• НЕ відволікати учня від виконання завдання.

Задачне формулювання розуміється однозначно, чітко співвідноситься з модельною відповіддю, відповідає віку учня, цікаве для нього. Ми не маємо права перевіряти те, чого не вимагали в задачному формулюванні. Ми зобов’язані перевіряти те, про що просили в задачному формулюванні.

Джерело інформації містить інформацію, необхідну для успішної діяльності учня по виконанню завдання (Необхідна і достатня для виконання заданої діяльності, цікава. Відповідає віковим особливостям учнів). На одному джерелі (наборі джерел) може будуватися декілька завдань. Учень не повинен бути знайомим з джерелом для виконання завдання.

Бланк задає структуру представлення учнями результату власної діяльності.

Інструмент перевірки визначає кількісь балів за кожен етап дільності і загальний підсумок в залежності від складності навчального матеріалу, додаткових видів діяльності.

Інструментом перевірки може бути:

 Ключ – використовується для тестових завданьзакритого типу.

 Модельна відповідь – звичай використовується для відкритих тестових задань з короткою відповіддю.

 Аналітична шкала – використовується для відкритих тестових завдань з розгорнутою відповіддю.

 Бланк спостережень за груповою роботою-викоритсовується для оцінки вкладу кожного учня в груповий продукт і ефективності діяльності групи в цілому.

Види інформації в компетентнісних завданнях

1. Текст – факти.

2. Рекламний текст.

3. Текст – стаття з газети, журнала.

4. Текст – інформація із енциклопедій.

5. Текст – інформація вз Вікіпедії і інших комп’ютерних джерел.

6) візуальне зображення: фотографії, малюнки, схеми,моделі, анкети, інструкції, прейскуранти, каталоги, карти.

7) математичні і економічні візуальні зображення:таблиці, графіки, діаграмми, розклади

Види завдань

1. Асоціації, що відносяться або не відносяться за формальними ознаками, а не за смислом) до даної теми, об’єкту. Вибрати те, що відноситься до теми, об’єкта.

3. Застосовувати смисл простих і складних аналогій.

Прості: будинок– людина, пташка – ?

Складні: даються приклади– слова, певним чином пов’язані між собою:

1. стадо – вівця (ціле – частина)

2. ворог – друг (протиилежності)

3. S – м²( одиниця вимірювання)

4. Використовувати моделі у різних видах.

5. Використовувати класифікацію, закономірності.

6. Складання плану.

7. Постановка запитань до тексту і пошуків відповідей на них.

8. Антиципация (передбачення– те, що буде далі).

9. Згортання інформації до 2-3 фраз, до однієї фрази.

10. Використовувати прислів’я: переплутані закінчення прислів’я, необхідно зібрати, об’єднати 1 і 2 частини прислів’я. Об’єднати близькі за смислом прислів’я. Якщо можливо, об’єднати зміст теми предмета з прислів’ям, що підходить по смислу,або підбрати прислів’я до змісту тексту.

11. Провести оцінювання за такими критеріями:

а) чи правильно зроблене обчислення;

б) чи правильно поставлене запитання;

в) чи правильно побудоване речення;

г) чи правильно вибрані критерії.

12. Дати заголовок текстові або малюнку.

13. Вибрати свою точку зору із запропонованих різних точок зору на один об’єкт, ситуацію.

Загальні теми для створення компетентнісних завдань

2. Вибір транспорту для екскурсій, для переїзду в інше місто.

Критеріями можуть бути:

- вартість ;

- зручність;

- час;

- вид транспорту;

- розклад.

2. Населені пункти (географія):

-кількість жильців в країні, будинку, під’їзді;

- кількість дорослих, пенсіонерів, жінок,чоловіків, дітей;

- характеристика населенного пункту – заводи, фабрики.

3. Висунення гіпотез з набору об’єктивних, суб’єктивних фактів. Визначити цей факт або думку.

4. Квитанції різного виду (комунальні платежі, чек з магазину, білети в театр, на транспорт і т.д.).

5 Об’єкти: марки автомобілей, музичні, технічні інструменти, журнали і т.д.

6. Ремонт будинку, квартири, розбивка саду, дизайн.

7. Покупка, вибір товарів.

8. Дні народження, план, сценарій.

9. SMS, пошук потрібної теми в Googl.

10. Економіка витрат і доходів сім’ї.

11. Відносини між членами родини, дерево сім’ї.

12. Назва заводів, фабрик, підприємств та їх продукції(Наприклад, видавництво-друкування книг).

13. Сезони року ї їх прояви.

14. Рослини, тварини.

Компетентнісно-орієнтовані завдання цікаві тим, що починаються зі стимулу, який мотивує учнів до активної діяльності, емоційно насичує урок. Опис, будь-яких життєвих (проблемних) ситуацій, стимулює дітей на активну роботу.

Задачне формулювання точно вказує на діяльність учнів, необхідну для виконання завдання. Воно ставить мету діяльності, формулює вимоги до відповіді. Тут головне для вчителя коректно сформулювати завдання, враховуючи рівень учнів. На даному етапі формую аспекти первинної обробки інформації, планування інформаційного пошуку.

Бланк для виконання завдання задає структуру пред'явлення учням результату своєї діяльності з виконання завдання. Форма для фіксації відповіді залежить від форми проведення контролю (письмовій або комп'ютерної). Місце, для фіксації відповіді, повинно бути чітко визначено.

Працюючи з компетентнісно-орієнтованим завданням, учні освоюють аспект публічного виступу, вчаться дотримуватися норм публічної промови і регламенту, готують план виступу, працюють з питаннями, поставленими на уточнення і розуміння. Формується продуктивна групова комунікація. Учні самостійно дотримуються заданої процедури групового обговорення, роз'яснюють свою ідею або аргументують своє ставлення до ідей інших членів групи. Тим самим розвивається комунікативна компетентність.

Після того як учні виконають компетентнісно-орієнтоване завдання, їм пропонується модельна відповідь. Це перелік ймовірних вірних і частково вірних відповідей для завдання відкритого типу з заданою структурою відповіді.

На цьому етапі у учнів формується аспект оцінки діяльності, коли діти виконують поточний контроль своєї діяльності за заданим алгоритмом. Або ж оцінка результату (продукту) діяльності, коли учень порівнює характеристики запланованого і отриманого продукту і робить висновок про відповідність продукту задуму. Відбувається оцінка власного просування (рефлексія), діти вказують на сильні і слабкі сторони своєї діяльності, називають мотиви своїх дій. Усе це формує компетентність вирішення проблем.

Таким чином, організована робота над компетентнісно-орієнтованими завданнями дозволяє формувати основи компетенцій.

Як навчити учнів виконувати компетентнісні завдання.

Перед виконанням нового виду завдань слід провести тренінги із формування вміння виконувати даний вид роботи.

1.Для тренування дати учням 4 завдання із різних предметів,щоб вони відшукали у їх структурі спільні складові. Вказати на знаки, що позначають структурні елементи завдань.

-задача

-матеріали для виконання
- таблиця для звітності
-оцінювання

Запитання учителя:

Із скількох частин складаються такі завдання?

У якій із частин сформульовано задачу?

Де можна відшукати матеріал для виконання задачі?

Де записати результати виконання завдання?

Де дізнатися про оцінювання завдання?

2.Тренування у заповненні таблиці

Беремо будь-яке завдання, де результат слід записати у таблицю.

Ставимо пастки на заповнення таблиці:

запис зроблено не в ту колонку

пропущено одну комірку у таблиці. Про що це говорить?

Робимо висновки про правила заповнення та помилки у заповненні.

3.Оцінювання роботи.

Пропонуємо виконані роботи та описане оцінювання даної роботи. Чи правильно оцінено роботу?

4. Виконання однієї-двох типових компетентнісних задач фронтально із коментуванням.

2.2 ПРИКЛАДИ КОМПЕТЕНТНІСНО-ОРІЄНТОВАНИХ ЗАВДАНЬ ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ НА УРОКАХ КУРСУ ПОЧАТКОВОГО НАВЧАННЯ
ЗАВДАННЯ 1

До тебе приїхали гості із закордону. Їх цікавлять назви українських зимових місяців і чому саме так вони називаються. Чи знаєш ти сам це? Перевір себе, виконавши наступні завдання.

1.Співвіднеси правильні відповіді із відповідною назвою місяця.

1. Новий рік починає, половину зими відсікає.

2. Землю грудить, а хату студить.

3. Його прикмети – хурделиці та замети.

4. Сонце повертає на бік весни.

5. Січе та морозить.

6. Крижані мости на річках зводить.

Грудень	Січень	Лютий

( 6 балів)

2.Добав власні прикмети, приказки про зимові місяці.

( 3 бали)

3.Придумай емблеми до кожного місяця.

( 3 бали)

Підказку знайдеш на сторінках 73 – 74 підручника «Природознавство» 2 клас І. Грущинська.

ЗАВДАННЯ 2

Ти познайомився в Інтернеті з однолітком, який живе у південній країні, де він ніколи не бачив зими. Йому цікаво, як тварини в нашій місцевості зимують. Чи можеш ти йому про це розповісти. Перевір себе. Заповни таблицю.

Кабан, шпак, козуля, їжак, вовк, ведмідь, лось, ластівка, борсук, лисиця, соловей, снігур, лелека.

Залягають у сплячку	Ведуть активний спосіб життя	Відлітають у вирій
1 2	1 2	1 2

(6 балів)

Склади розповідь про те, як ти допомагаєш взимку диким тваринам перенести холод і голод.

( 3 бали )

Намалюй тварин, яких твій друг на півдні ніколи не зможе побачити.

( 3 бали )

Підказку знайдеш на сторінках 82 -85 підручника «Природознавство» 2 клас І. Грущинська.

ЗАВДАННЯ 3

Уяви таку ситуацію:

На вулиці випало багато снігу. Діти вийшли на подвір’я і весело забавляються. Поруч стоїть хлопчик, який закутаний з ніг до голови теплим одягом і спостерігає за іграми однолітків. Що ти йому порадиш?

А) посміятись над нерозумними дітьми, які бездумно валяються у снігу;

Б) піти додому , змінити одяг і приєднатися до гурту;

В) вилікуватись, зайнятись загартуванням.

Правильно вибрана порада – 3 бали.

Склади поради для правильного загартовування, які допоможуть менше хворіти взимку і вести активний спосіб життя у будь-яку пору року.

За кожну правильну пораду -3 бали.

ЗАВДАННЯ 4

Твоя улюблена вчителька захворіла і попросила тебе допомогти їй пояснити нову тему «Як працює наш організм». Перевір, чи готовий ти допомогти своїй вчительці.

Підказка на сторінці 145 підручника «Природознавство» І. Грущинської.

Запиши, які арабські цифри відповідають римським цифрам.

Системи органів

І - Кровоносна

II — Нервова

III — Дихальна

IV — Травна

V — Скелет і м'язи

VI — Органи чуття

Функції

1. Надання міцності й форми тілу, здійснення рухів.

2. Перетравлення їжі, забезпечення організму поживними речовинами.

3. Сприймання змін у навколишньому середовищі.

4. Газообмін між організмом і навколишнім середовищем.

5. Постачає всім органам кисень та поживні речовини.

6. Об'єднує організм в єдине ціле.

I	II	III	IV	V	VI

Максимальна оцінка – 10 балів.

Реалізація компетентнісного підходу в навчанні молодших школярів

Сучасне суспільство вимагає виховання самостійних, ініціативних, відповідальних громадян, здатних ефективно взаємодіяти у виконанні соціальних, виробничих і економічних завдань. Виконання цих завдань потребує розвитку особистісних якостей і творчих здібностей людини, умінь самостійно здобувати нові знання та розв'язувати проблеми, орієнтуватися в житті суспільства. Саме ці пріоритети лежать в основі реформування сучасної загальноосвітньої школи, головне завдання якої — підготувати компетентну особистість, здатну знаходити правильні рішення у конкретних навчальних, життєвих, а в Майбутньому і професійних ситуаціях. Тому актуальним завданням сучасної школи є реалізація компетентнісного підходу в навчанні, який передбачає спрямованість освітнього процесу на формування і розвиток ключових компетенцій особистості. Результатом такого процесу має бути сформованість загальної компетентності людини, яка включає сукупність ключових компетенцій і є інтегрованою характеристикою особистості.

Зазначимо, що компетенція і компетентність — два різних поняття. Компетенція — це суспільна норма, вимога, яка включає знання, уміння, навички, способи діяльності, певний досвід. Компетенція сама по собі не є характеристикою особистості. Нею вона стає в процесі засвоєння і рефлексії учня, перетворюючись у компетентність.

Компетентність — це здатність застосовувати набуті знання, вміння, навички, способи діяльності, власний досвід у нестандартних ситуаціях з метою розв'язання певних життєво важливих проблем. Компетентність є особистісним утворенням, яке проявляється в процесі активних самостійних дій людини.

Сучасний етап розвитку Європейської системи освіти характеризується визначенням переліку ключових компетентностей, які слід формувати у молодого покоління. У 2000-му році Організація Економічного Співробітництва та Розвитку спільно з Федеральним Статистичним Управлінням Швейцарії запросили країни — члени ОЕСР до участі в одному з проектів , метою якого було окреслення національних особливостей при визначенні та відборі ключових компетентностей. Відбору ключових компетентностей для кожної з країн присвятили свої праці такі європейські науковці: Е.Свенік, Р.Данон, П.Вогеліус, Р.Джакку-Сівонен, П.Врігнод, Х'юллер-Солджер, Дж.Пешар, М.Норріс, Ф.Келлі, А.Х.Веетрхайм, Дж.Саккен, П.Трієр, Д.Міллєр та ін.

Аналізуючи звіти країн-учасниць проекту, ми звернули увагу на той факт, що ключовими компетентностями вважаються базові вміння: читати, писати, говорити, слухати, математичні знання . Таким чином, формування у молодших школярів усвідомлених, міцних, гнучких обчислювальних навичок є актуальним не лише в Україні, айв усьому світі, з огляду на набуття молодими людьми ключових компетентностей.

Проблема формування Ключових, загально предметних та предметних компетентностей учнів завжди була у центрі уваги українських науковців – Т.Байбари, Н.Бібік, О.Біди, С.Бондар, М.Вашуленка, І.Гудзик, Л.Коваль, О.Локшиної, О.Онопріенко, О.Овчарук, О.Пометун, К.Пономарьової, О.Савченко, С.Трубачевої та ін. Вченими визначено зміст основних дефініцій "компетентність" та "компетенція", здійснено порівняльну характеристику ключових компетентностей в європейських освітніх системах та розглянуто методичні аспекти формування в молодших школярів компетентностей та компетенцій.

Сучасне інформаційне суспільство формує нову систему цінностей, в якій володіння знаннями, вміннями і навичками є необхідним, але недостатнім результатом освіти. Від людини вимагаються вміння орієнтуватися в інформаційних потоках, освоювати нові технології, самонавчатися, шукати і використовувати нові знання, володіти такими якостями, як універсальність мислення, динамізм, мобільність.

Проблема формування компетентної особистості стала предметом глибокого і різнобічного дослідження, яке проводять міжнародні організації, що працюють у сфері освіти, - ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, ПРООН, Ради Європи, Організації європейського співробітництва, Міжнародного департаменту стандартів та ін.

Йдеться про компетентність як про нову одиницю виміру освіченості людини, при цьому увага акцентується на результатах навчання, в якості яких розглядається не сума завчених знань, умінь, навичок, а здатність діяти в різноманітних проблемних ситуаціях.

Зарубіжними та вітчизняними науковцями виділено ключові, загальнопредметні і предметні компетентності, які визначають якість сучасної освіти.

Теоретичні засади, які розкривають сутність понять "компетентність", "компетенція", визначають структуру компетентності, класифікацію компетентностей, їх ієрархію тощо, висвітлені у низці публікацій науковців Росії і України (Байбара Т. М., Бібік Н.М., Бондар С.П., Єрмаков І.Г., Зимня ІА-, Краєвський В.В., Локшина О.І., Овчарук О.В., Пометун О.І, Савченко О Л., Трубачева С.Е., Хуторський А.В. та ін.).

Формування ключових та предметних компетентностей молодших школярів є предметом дослідження співробітників лабораторії початкової освіти Інституту педагогіки НАПН України.

Серед предметних компетентностей, якими має оволодіти молодший школяр, виокремлено і математичну компетентність, яка визначається як особистісне утворення, що характеризує здатність учня створювати математичні моделі процесів навколишнього світу, застосовувати досвід математичної діяльності під час розв'язування навчально-пізнавальних та практикозорієнетованих завдань.

У структурі предметно-математичної компетентності виділяється обчислювальна складова, яка являє собою готовність учня застосовувати обчислювальні вміння та навички у практичних ситуаціях

Аналіз способів додавання й віднімання чисел у межах 100 без переходу через розряд свідчить, що для свідомого виконання учні мають добре знати нумерацію чисел у межах 100, таблиці додавання одноцифрових чисел у межах 10 і відповідні випадки віднімання та засвоїти правила, які є теоретичною основою прийомів обчислення.

Аналіз ситуацій, які виникають у повсякденному житті, і для вирішення яких потрібні математичні знання та вміння, свідчить, що їх перелік невеликий, а саме:

· вміння вести підрахунки (лічба, обчислення), для обчислень використовувати відомі формули та правила;

· вміння читати та інтерпретувати інформацію, подану у різній формі (таблиці, графіки, діаграми);

· вміння доказово міркувати і пояснювати свої дії, доводити істинність чи хибність тверджень;

· вміння знаходити довжину, площу, об'єм, масу реальних об'єктів під час розв'язування практичних задач;

· вміння користуватися креслярськими інструментами.

Це загальні вміння, які потрібні кожній людині впродовж її життя. На різних етапах становлення особистості, в професійному і соціальному аспектах її життя вони виявляються і використовуються неоднаковою мірою. Проте їх формування і розвиток відбуваються у роки шкільного навчання і в початковій ланці зокрема.

Відповідно до зазначеного переліку вмінь виокремлено складові математичної компетентності молодшого школяра — обчислювальну, інформаційно-графічну, логічну, геометричну. Зрозуміло, що такий розподіл є умовним і може змінюватися в процесі розвитку цього напрямку науки.

Сьогодні геометричні знання у людській діяльності набувають особливої значущості, спектр їх застосування широкий - хімія, фізика, астрономія, географія, архітектура, будівництво, мистецтво тощо. Курс геометрії, який вивчається в основній і середніх ланках школи, закладає міцні підвалини для подальшого професійного становлення спеціалістів, які пов'язуватимуть свою діяльність із застосуванням геометрії. Необхідні елементарні геометричні вміння та навички і для вирішення побутових завдань. Сьогодні, як ніколи, актуальний вислів давньогрецького філософа і математика Платона “Хто не знає геометрії — із школи не випускається”.

На основі аналізу наукових досліджень, спостережень за діяльністю людей встановлено, що основу геометричної складової математичної компетентності складають уміння орієнтуватися в просторі, вимірювальні й конструкторські вміння, здатність застосовувати ці вміння у життєвих ситуаціях.

У початковій школі геометрія вивчається як пропедевтичний курс. Метою ознайомлення молодших школярів з елементами геометрії є підготовка їх до вивчення систематичного курсу в основній школі, здатності використовувати набуті знання і вміння під час вивчення інших предметів та для вирішення життєвих завдань.

Метою навчання української мови в умовах компетентнісного підходу є формування предметних компетенція, змістове наповнення яких випливає зі змісту ключових.

Нагадаємо, що ключові компетенції формуються в процесі реалізації цілісного змісту освіти загальноосвітньої школи, а предметні - передбачені змістом конкретного предмета і набуваються впродовж конкретного року або ступеня навчання.

Формування ключових компетенцій реалізується в освітніх галузях і навчальних предметах. При цьому кожний предмет забезпечує реалізацію тих складових змісту

ключових компетенцій, для формування яких має необхідні умови. З огляду на свою специфіку, предмет українська мова спроможний забезпечити формування і розвиток таких ключових компетенцій, як: комунікативна, соціальна; загальнокультурна, уміння вчитись.

Для забезпечення ключової комунікативної компетенції в учнів необхідно сформувати готовність до спілкування з іншими людьми. З цією метою у процесі навчання української мови школярі повинні оволодіти:

· різними видами мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письмо);

· мовою як засобом спілкування.

Ключова соціальна компетенція передбачає здатність діяти в життєвих ситуаціях відповідно до соціальних норм і правил. Для цього на уроках української мови в учнів треба формувати здатність:

· продуктивно співпрацювати з різними партнерами в групі та команді;

· виконувати різні соціальні ролі;

· брати на себе відповідальність за прийняті рішення та їх виконання.

Загальнокультурна ключова компетенція стосується сфери розвитку культури особистості в усіх її аспектах. Реалізація цієї компетенції в процесі навчання української мови передбачає передусім формування:

· культури міжособистісних відносин;

· толерантної поведінки;

· моральних якостей,

а також ознайомлення з:

· культурною спадщиною українського народу;

· найважливішими досягненнями національної науки й культури;

· визначними подіями та постатями в історії України.

Ключова компетенція уміння вчитись виявляється у здатності учня організовувати і контролювати свою навчальну діяльність. Ця компетенція реалізується на уроках української мови шляхом формування мотивації навчання і здатності:

· організовувати свою працю для досягнення результату;

· виконувати розумові операції й практичні дії;

· володіти уміннями й навичками самоконтролю та самооцінки.

На основі визначеної мети компетентнісно орієнтованого навчання української мови і відібраного змісту тих ключових компетенцій, формування яких спроможний забезпечити цей предмет, можна визначити предметні компетенції. їх ми виділяємо чотири, а саме: мовленнєва, мовна, соціокультурна і діяльніша.

Мовленнєва компетенція включає:

· здатність розуміти зміст і головну думку усних і письмових висловлювань;

· здатність вести діалог з дотриманням правил мовленнєвого етикету;

· уміння будувати повноцінні в комунікативному відношенні усні і письмові зв'язні висловлювання, які відображають знання учнів про предмет розмови, їхні думки,почуття, наміри;

· уміння налагоджувати взаємодію з оточуючими,будуючи відповідним чином свої висловлювання.

Мовна компетенція передбачає володіння:

· доступним і необхідним обсягом мовних знань;

· здатністю застосовувати мовні засоби у власному мовленні відповідно до орфоепічних, лексичних, граматичних, орфографічних, синтаксичних, стилістичних норм літературної мови.

Соціокультурна компетенція покликана сприяти загальнокультурному розвиткові молодших школярів, адаптації їх до життя в певному соціальному середовищі, а тому передбачає:

· знання про свою державу Україну;

· здатність використовувати в мовленнєвій практиці знання про особливості української національної культури, звичаї, традиції, свята;

· знання і використання у власному мовленні найбільш відомих малих українських фольклорних форм;

· уміння успішно користуватися мовою під час виконання різноманітних соціальних ролей;

· знання формул національного мовленнєвого етикету і вміле використання їх під час спілкування;

· дотримання етикетних правил спілкування з представниками різних вікових груп і статусів;

· здатність вирішувати за допомогою мови різні навчальні та життєві проблеми.

Діяльнісна компетенція передбачає володіння загально-навчальними уміннями і навичками, які поділяються на чотири групи:

· навчально-організаційні — здатність розуміти визначену вчителем мету навчальної діяльності, організовувати робоче місце, раціонально розподіляти час, планувати послідовність виконання завдання, організовувати навчальну
діяльність у взаємодії з іншими її учасниками (у парі, малій групі);

· навчально-інформаційні — здатність самостійно працювати з підручником, шукати нову інформацію з різних джерел, користуватися довідковою літературою, зосереджено слухати матеріал, зв'язно, послідовно, доказово відповідати, вести діалог;

· навчально-інтелектуальні і творчі — здатність аналізувати узагальнювати, встановлювати та пояснювати причиново-наслідкові зв'язки, вилучати зайве, групувати й класифікувати за певними ознаками, висловлювати аргументовані критичні судження, доводити власну думку, переносити знання й способи діяльності в нову ситуацію, застосовувати аналогію;

· контрольно-оцінні - уміння використовувати різні способи перевірки та контролю своєї діяльності, знаходити і виправляти помилки, оцінювати власні навчальні досягнення.

Відповідно до зазначених предметних компетенцій основними завданнями початкового курсу української мови є:

· формування в учнів мотивації вивчення української мови;

· гармонійний розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності - слухання, говоріння, читання і письма;

· формування комунікативних умінь;

· опанування найважливіших функціональних складових мовної системи;

· соціально-культурний розвиток особистості;

· формування вміння вчитися.

Для забезпечення визначених предметних компетенцій і реалізації основних завдань початкового курсу української мови необхідно відібрати відповідне змістове наповнення предмета українська мова. Воно представлене чотирма змістовими лініями: мовленнєвою, мовною, соціокультурною і діяльнісною.

Основною змістовою лінією є мовленнєва. Мовна, соціокультурна та діяльнісна лінії забезпечують реалізацію мовленнєвої.

Мовленнєва змістова лінія передбачає формування і розвиток мовленнєвої компетенції. Зміст цієї лінії включає:

· слухання і розуміння усних і письмових висловлювань;

· читання доступних текстів;

· побудова діалогів;

· створення усних і письмових зв'язних висловлювань.
Мовна змістова лінія покликана забезпечити формування мовної компетенції. До змісту цієї лінії належать одиниці мовних рівнів:

· текстологічного - будова тексту, типи і стилі текстів;

· синтаксичного - словосполучення, речення, види речень за метою висловлювання й інтонацією, звертання, головні і другорядні члени речення, однорідні члени речення;

· морфологічного - частини мови, їх граматичні форми;

· лексичного - значення слова, лексичні групи слів (багатозначні слова, пряме і переносне значення слів, синоніми, антоніми, омоніми), лексична сполучуваність слів;

· фонологічного — звуки мовлення, склад, наголос, інтонація.

Соціокультурна змістова лінія спрямована на формування соціокультурної компетенції. Зміст цієї лінії включає:

· державну символіку України;

· особливості української національної культури;

· малі фольклорні форми;

· соціальні ролі;

· формули національного мовленнєвого етикету;

· етикетні правила спілкування.

Діяльнісна змістова лінія передбачає формування в молодших школярів діяльнішої компетенції. До змісту цієї лінії належать загальнонавчальні уміння і навички:

· навчально-організаційні;

· навчально-інформаційні;

· навчально-інтелектуальні і творчі;

· контрольно-оцінні.

Компетентнісно зорієнтований зміст початкового курсу української мови і державні вимоги до навчальних досягнень учнів визначено в новій редакції Державного стандарту початкової загальної освіти і буде конкретизовано в базовій навчальній програмі для 1—4 класів. Варто підкреслити, що у державних вимогах до навчальних досягнень учнів робиться акцент на застосування загальнонавчальних, мовних, мовленнєвих і соціокультурних знань, умінь і навичок у мовленнєвій практиці з метою розв'язання комунікативних завдань, адаптації школярів до соціального середовища.

Реалізація зазначеного змісту потребує оновлення навчально-методичного забезпечення навчального процесу, тобто створення нових підручників, посібників, дидактичного матеріалу, мультимедійних засобів тощо.

Оновлення навчально-методичного забезпечення необхідно здійснювати виходячи із функцій, які покликані виконувати навчальні засоби. Компетентнісний підхід у навчанні вимагає, щоб сучасні навчальні засоби виконували не тільки інформаційну, а й мотиваційну і розвивальну функції.

Для виконання інформаційної функції навчальні засоби з української мови повинні містити передбачений навчальною програмою мовний матеріал, призначений для реалізації мовної змістової лінії, а також завдання, які передбачають розвиток чотирьох видів мовленнєвої діяльності — аудіювання, говоріння, читання і письма (забезпечення мовленнєвої змістової лінії).

З метою забезпечення мотивації учіння, в навчальних засобах мають бути використані:

· цікавий текстовий матеріал;

· ілюстрації;

· дидактичні ігри;

· вправи, що передбачають цікавий для учнів процес виконання;

· завдання, що спонукають до пошуку значущих для учня результатів тощо.

Для реалізації розвивальної функції сучасні навчальні засоби мають містити систему завдань, спрямованих на розвиток пізнавальних здібностей учнів, а саме, на оволодіння мисленнєвими операціями (аналіз, порівняння, узагальнення, доведення тощо), а також на формування здатності застосовувати набуті знання, способи дій, досвід у нових нестандартних ситуаціях. Крім того, компетентнісно орієнтовані навчальні засоби повинні готувати дітей до самонавчання. З цією метою в них мають бути алгоритми міркувань, пам'ятки, схеми, таблиці, зразки виконання завдань і т. ін.

Крім того, необхідно, щоб навчальні засоби містили:

· цілісну систему завдань і вправ, доступних для учнів певної вікової категорії;

· диференційований матеріал з урахуванням рівнів розвитку дітей;

· раціональне співвідношення завдань для тренування і творчого використання;

· завдання, що передбачають роботу в парі й групі, фронтальну та індивідуальну;

· завдання на вільний вибір тощо.

Важливим фактором успішної реалізації компетентнісного підходу в навчанні української мови є добір ефективних методів, прийомів навчання і форм організації навчальної діяльності.

Метод навчання - це спосіб взаємної діяльності учителя й учнів, спрямований на розв'язання навчально-виховних завдань.

Компетентнісно орієнтоване навчання української мови вимагає застосування методів, які передбачають активну діяльність учнів. До таких належать:

· продуктивні (вивчений мовний матеріал застосовується в мовленнєвій практиці);

· евристичні або частково-пошукові (окремі елементи нових знань учень знаходить завдяки розв'язанню пізнавальних завдань);

· проблемні (учень усвідомлює проблему і знаходить шляхи її вирішення);

· інтерактивні (активна взаємодія всіх учнів, під час якої кожний школяр осмислює свою діяльність, відчуває свою успішність).

Остання група методів чи не найбільше відповідає вимогам компетентнісно орієнтованого навчання, оскільки організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, які сприяють формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії.

Інтерактивні методи сприяють розвитку здібностей кожної особистості, дають можливість кожній дитині продемонструвати свої навчальні досягнення в конкретних ситуаціях, порівнювати свій рівень розвитку з іншими учасниками навчального процесу.

Однак використання інтерактивних методів у початковій школі потребує від учителя ретельного попереднього їх аналізу на предмет доступності й доцільності застосування в початкових класах, а також прогнозування результатів. Враховувати при цьому потрібно той фактор, що використання інтерактивних методів потребує від учнів певної мовної, мовленнєвої і соціальної підготовки, яку молодші школярі здебільшого ще не одержали.

Використання інтерактивних методів можливе за умови готовності учнів до виконання тих розумових і практичних дій, які передбачає той чи інший метод. Над формуванням такої готовності педагог повинен працювати заздалегідь.

Кожному методу відповідають ті чи інші прийоми навчання. Крім загальнодидактичних (пояснення, зіставлення, аналіз, узагальнення, систематизація знань тощо), у Практиці навчання української мови використовуються предметні прийоми, які визначаються конкретною темою і метою навчального матеріалу. Наприклад, під час вивчення теми «Текст» використовуються такі предметні прийоми: відновлення деформованого тексту, продовження тексту за поданим зачином, побудова різних типів тексту тощо. Цінними є прийоми, що спонукають учнів до активної діяльності, пошуку шляхів вирішення поставлених завдань чи проблем.

Комунікативно спрямоване навчання української мови вимагає урізноманітнення форм організації навчальної діяльності. При цьому перевага надається формам, які створюють таку мовленнєву ситуацію, коли кожний учень має можливість висловитись, виявити себе в комунікативному процесі. Найбільш цінними з точки зору компетентнісного підходу є індивідуальна навчальна діяльність, робота в парах, групах.

Дуже важливо, щоб використання тих чи інших методів, прийомів, форм навчання не було "даниною моді". їх добір і використання слід підпорядковувати змісту і меті навчального предмета, враховуючи при цьому вікові особливості учнів молодшого шкільного віку, їх можливості і здібності.

Одним із найважливіших факторів успішного запровадження компетентнісного підходу в навчанні української мови є готовність учителя до реалізації поставленої мети.

Щоб успішно формувати компетентну особистість, сучасний педагог повинен володіти певними якостями. Назвемо лише декілька найактуальніших:

· успішно вирішувати свої власні життєві проблеми, виявляючи ініціативу, самостійність і відповідальність;

· усвідомлювати мету компетентнісно орієнтованого навчання;

· планувати урок з використанням усього розмаїття форм і методів навчальної діяльності і насамперед усіх видів самостійної роботи, діалогічних, евристичних і проблемних методів;

· пов'язувати навчальний матеріал з повсякденним життям та інтересами учнів;

· залучати до обговорення попередній досвід школярів;

· демонструвати учням рольові моделі на прикладі реальних людей, літературних персонажів;

· —оцінюючи навчальні досягнення школярів, брати до уваги не тільки продемонстровані знання і вміння. а передусім здатність застосовувати їх у навчальних і життєвих ситуаціях.

Реалізація компетентнісного підходу в навчанні молодших школярів української мови буде успішною за умови комплексного забезпечення усіх складових навчального процесу, а саме: чіткого визначення цілей навчання, добору відповідного змісту навчання, оновлення навчально-методичного забезпечення, добору ефективних методів, прийомів навчання і форм організації навчальної діяльності, відповідної професійної підготовки вчителя.

Людство увійшло у XXI століття з проблемами, пов'язаними як з його взаємодією із біосферою планети, так і у межах самої світової спільноти. Нині екологічну ситуацію в Україні визнано катастрофічною: накопичено ЗО мільярдів тонн відходів, 5 мільярдів з яких високотоксичні; більшість земель пошкоджені ерозією; техногенне . навантаження скорочує життя українців на одинадцять років. Ці проблеми не оминають у цілому планету, біосфера якої вже не здатна компенсувати антропогенні збурювання.

Прийшов час вироблення стратегії людства, спрямованої на консолідацію зусиль усіх країн з метою запобігання екологічної катастрофи. Розв'язання цього питання вимагає виховання менталітету, який дозволить кожному громадянину приймати кваліфіковані рішення з глобальних проблем. Отже, потрібна нова філософія, нова політика, нові моральні імперативи — зобов'язання кожної людини і людства в цілому діяти відповідно до розуміння власної відповідальності за майбутнє цивілізації. Звідси виникає потреба у розробленні таких освітніх проектів які дають змогу не тільки здобувати знання про існуючий стан планети, а й формувати спосіб життя як основу довготривалого ощадливого розвитку людства. Загалом ідеться про формування системи цінностей — складової культурного світобачення, у якій би захист і збереження природи вважалися такою ж святістю, як і саме життя .

Вітчизняні педагоги не залишаються осторонь вирішення цих важливих завдань. У 2010-2012 роках благодійна організація "Вчителі за демократію та партнерство" (Україна) спільно з Інститутом педагогіки НАПН України й акредитована при ООН організація "Глобальний план дій" (Швеція) за підтримки Посольства Швеції в Україні започаткували освітній проект «Освіта для стійкого розвитку» . Він ґрунтується на засадах стійкого розвитку , які спрямовують на покращення якості людського життя при збереженні сталості підтримуючих екосистем.

Мета проекту - ознайомити педагогічну громадськість України з досвідом, методологією і технологіями формування в учнів навичок та умінь будувати власне життя, життя сім'ї та місцевої громади з урахуванням потреб стійкого розвитку.

Відповідно до плану проекту цього року розпочалась апробація навчально-методичного забезпечення курсу уроків для стійкого розвитку «Моя щаслива планета» у 3-4 класах шкіл Харківської і Миколаївської областей, міста Києва.

Основна ідея курсу полягає у реалізації в навчально-виховному процесі основних принципів стійкого розвитку - забезпечення взаємозв'язку між цінностями і поведінкою особистості; активності суб'єкта і поліпотребнісної мотивації до діяльності; єдності змісту із повсякденним життям дітей. Передбачається досягнення у звичках, поведінці та стилі повсякденного життя учнів змін, спрямованих на раціональне ставлення до використання ресурсів планети і їх свідоме заощадження, позитивне сприйняття майбутнього.

Методологічні основи курсу поєднують діяльнісний, особистісно орієнтований і компетентнісний підходи до організації навчально-виховного процесу, а саме:

· зміст навчання розроблено відповідно до актуальних та доступних для розуміння школярів початкової школи проблем ресурсозбереження і стабільної життєдіяльності;

· найважливішою складовою навчання визнається самостимулювання і мотивування учнів до висування ними особистісно і суспільно значущих цілей власної діяльності та їх реалізації, надання учням свободи вибору форм і способів цієї діяльності;

· навчально-пізнавальну Діяльність учнів зосереджено на особистому ставленні та рішеннях щодо власного стилю життя і поведінки, які змінюються у контексті планетарних потреб людства;

· на уроках і в позаурочний час організовується системна пошуково-дослідницька діяльність школярів;

· характерною особливістю змісту є міждисциплінарність, пов'язана із глобальністю і всебічністю стійкого розвитку як явища.

Реалізація змісту курсу сприяє формуванню та розвитку у молодших школярів ключових компетентностей, а саме:

· громадянської - здатності критично мислити, брати участь в обговоренні, аргументувати думку, приймати рішення та виявляти громадянську позицію у ситуаціях, пов'язаних із питаннями стійкого розвитку, використовувати моделі поведінки, які задовольняють спільні інтереси особистості та громади;

· соціальної - здатності активно слухати інших, ефективно спілкуватись і співпрацювати, зокрема в парі та малій групі, відповідати за результати спільної діяльності;

· уміння вчитися - здатності міркувати, порівнювати, узагальнювати, спостерігати, самостійно шукати інформацію з різних джерел, виконувати нескладні дослідження щодо використання ресурсів та їх збереження у сім'ї та громаді, набувати індивідуального досвіду самоорганізації, навчальної рефлексії;

· загальнокультурної - здатності застосовувати методи самовиховання, зорієнтовані на систему індивідуальних і загальнолюдських цінностей, для розроблення і реалізації моделей екологічно доцільної та ресурсозберігаючої поведінки.

Серед предметних компетентностей, які формуються у процесі вивчення курсу, основоположними є природознавча та суспільствознавча, що виявляються у здатності учнів вирішувати доступні особистісно і соціально значущі практичні проблеми, пов'язані з екологічними об'єктами довкілля та суспільного життя.

Курс "Моя щаслива планета" призначений для реалізації варіативної складової навчального плану. Його зміст представлено такими тематичними блоками.

3 клас

1.Що робить нашу Землю щасливою.

· До доброї справи долучаємося разом.

· Важливість води для людини та скорочення її витрат.

· Сміття як проблема людства.

· Раціональне споживання енергії.

· Новий стиль мого життя. Мої плани та обіцянки.

4 клас

· Ми дбаємо про наше майбутнє.

· До доброї справи долучаємося разом.

· Мої стосунки з оточенням.

· Піклування про рослини.

· Зменшення непотрібних покупок.

· Мої плани та обіцянки. День Землі.

Елементи змісту курсу можна використовувати під час вивчення предметів інваріантної частини навчального плану - "Я і Україна", "Довкілля", "Основи здоров'я", "Трудове навчання", "Математика".

Курс уроків для стійкого розвитку має таку структуру: вступна частина (2 уроки); тематичні блоки (по 4 уроки-зустрічі у кожному); заключна частина (урок і свято).

Отже, курс починається двома вступними темами, за якими учні ознайомлюються з його метою і завданнями, основними поняттями та способами роботи; отримують перші навички роботи в групах та проведення досліджень власних звичок і способу життя. Кожна з наступних основних тем складається з чотирьох уроків-зустрічей, що мають свої особливості.

Перша зустріч — мотиваційно-організаційна. її завдання - введення учнів в тему, формування у них стійкої мотивації до вивчення. Для цього використовують різні способи і прийоми мотивування, насамперед кількісний і якісний аудит - спеціальну форму навчального дослідження учнів.

Друга зустріч - практична. На цьому уроці, працюючи у групах, учні ознайомлюються зі шляхами розв'язання поставленої проблеми, обирають дії щодо власного способу життя, які реалізуються у позаурочний час.

Третя зустріч - також практична і проходить у формі екскурсії. У процесі ознайомлення зі станом проблеми в довкіллі учні роблять висновки щодо правильності обраного способу дій.

Нині існує багато різних думок щодо поняття, класифікації та виокремлення найважливіших компетентностей. Дослідники наводять різноманітні означення поняття компетентності. "Бути компетентним означає вміння мобілізувати в даній ситуації отримані знання та досвід". Як зазначає українська вчена О.І.Пометун, у педагогічній науці "компетентність" розуміється як спроможність особистості сприймати індивідуальні потреби та відповідати на них, кваліфіковано будувати діяльність у будь-якому напрямі, виконувати певні завдання або роботу. Отже, компетентність — це складна інтегрована характеристика особистості, під якою розуміють набір знань, умінь, навичок, ставлень, що дають змогу ефективно провадити діяльність або виконувати певні функції, забезпечуючи вирішення проблем і досягнення певних стандартів у галузі професії або виді діяльності.

Не зважаючи на різноманітні визначення компетентностей, усі дослідники виокремлюють їх важливу якість - вияв компетентності у конкретній діяльності в певній ситуації. Компетентність не може бути ізольована від конкретних умов її реалізації. Вона тісно пов'язує одночасну мобілізацію знань, умінь і способів поведінки в умовах конкретної діяльності.

Таким чином, компетентність не зводиться ні до знань, ні до умінь. Компетентність - це той ланцюжок, який пов'язує знання та діяльність людини.

Індивідуальний план роботи

вчителя початкових класів Гіс О.І. під час карантину

(12.03.2020 – 03.04.2020)

№ п/п	Дата	Зміст роботи	Час роботи	Примітки
1	12.03.2020	1. Складання індивідуальногоплану роботи вчителя початкових класів під час карантину 2. Розробка і розміщення на шкільному сайті завдань для учнів 3 класу на період карантину 3. Розробка і розміщення на шкільному сайті завдань з музики на період карантину .	9.00 – 10.00 10.00 -12.30 12.30- 13.30
2	13.03.2020	1. Робота з шкільною документацією ( робота з класним журналом) 2.Продовжити розробляти та підбирати матеріали до тематичної перевірки знань школярів. 3. Онлайн консультація для батьків 3 класу ( Навчання в дистанційній формі)	9.00 –10.00 10.00 – 11.30 11.30 – 13.30
3	16.03.2020	1.Упорядкування папки класного керівника 2. Онлайн консультація для батьків 3 класу ( Навчання в дистанційній формі) 3. Онлайн консультація для учнів з музики ( Навчання в дистанційній формі)	9.00 –10.00 10.00 – 11.30 11.30 – 13.30
4	17.03.2020	1.Підготовка матеріалів для гурткової роботи з учнями 2. Онлайн консультація для батьків 3 класу ( Навчання в дистанційній формі) 3. Онлайн консультація для учнів з музики ( Навчання в дистанційній формі)	9.00 –10.00 10.00 – 11.30 11.30 – 13.30
5	18.03.2020	1. Перевірка учнівських зошитів. 2. Виготовлення дидактичного матеріалу 3. Опрацювання фахової літератури 4. Розміщення завдань для учнів 3 класу ( соціальна мережа Viber) 5. Індивідуальні консультації для учнів 3 класу в онлайн – режимі.	9.00 -10.00 10.00 – 11.00 11.00- 12.30 12.30- 13.00 13.00- 13.30
6	19.03.2020	1. Упорядкування папки виховних заходів класного керівника 2. Опрацювання положення про атестацію 3. Індивідуальні консультації для учнів 3 класу в онлайн – режимі.	9.00 – 10.00 10.00 - 11.00 11.00- 13.30
7	20.03.2020	1.Перевірка виконаних учнями письмових завдань 2. Складання плану роботи у період весняних канікул. 3.Індивідуальні консультації для учнів 3 класу в онлайн – режимі.	9.00 – 10.30 10.30 - 12.00 12.00-13.30
8	23.03.2020	1.Корекція навчальних планів 3 класу 2. Корекція навчальних планів з музики 2. Добірка матеріалу до батьківських зборів	9.00 – 10.30 10.30 - 12.00 12.00 – 13.30
9	24.03.2020	1. Корекція виховного плану 3 класу на ІІ семестр. 2.Опрацювання додаткової науково-популярної літератури для підвищення теоретичного та наукового рівня у початкових класах.	9.00 –10.30 10.30 -13.30
10	25.03.2020	1. Упорядкування дидактичного матеріалу в класі 2. Підготовка сценарію виховного заходу «Рідна мати моя»	9.00 – 10.00 10.00 -13.30
11	26.03.2020	1.Добірка дидактичного матеріалу до уроків музики 2. Добірка дидактичного матеріалу до уроків в 3 класі 3.Систематизація матеріалів у кабінеті.	9.00 – 11.30 10.30 -12.00 12.00 -13.30
12	27.03.2020	1. Прибирання кабінету. Догляд за кімнатними рослинами кабінету. 2. Підготовка до онлайн – консультацій в умовах навчання в дистанційній формі 3. Підготовка конспектів уроків	9.00 – 10.00 10.00 –11.30 11.00 - 13.30
13	30.03.2020	1. Розробка і розміщення на шкільному сайті завдань для учнів 3 класу на період карантину 2. Розробка і розміщення на шкільному сайті завдань з музики на період карантину 3. Індивідуальні консультації для учнів, які потребують допомоги під час навчання в дистанційній формі	9.00 – 10.00 10.00 –11.00 11.00- 13.30	.
14	31.03.2020	1. Підбір текстів для читання учнями з батьками. 2. Підбір завдань для учнів 3 класу в умовах навчання дистанційної форми. 3. Індивідуальні консультації для учнів, які потребують допомоги під час навчання в дистанційній формі	9.00 – 11.00 11.00 –12.30 12.30 - 13.30
15	01.04.2020	1. Підготовка конспектів уроків 2. Індивідуальні консультації для учнів, які потребують допомоги під час навчання в дистанційній формі 3. Онлайн консультація для учнів з музики ( Навчання в дистанційній формі)	9.00- 10.30 10.30 – 11.00 11.00 – 13.30
16	02.04.2020	1.Опрацювання додаткової науково-популярної літератури для підвищення теоретичного та наукового рівня у початкових класах. 2. Робота зі шкільною документацією. 3.Онлайн консультація для батьків 3 класу ( Навчання в дистанційній формі) Онлайн консультація для учнів з музики ( Навчання в дистанційній формі)	9.00 – 10.00 10.00- 11.00 11.00 – 13.30
17	03.04.2020	1. Підготовка конспектів уроків 2.Корекція календарно – тематичного планування. 3. Підбір і розробка завдань для перевірки учнів засвоєння матеріалу.	9.00 – 11.00 11.00 – 12.00 12.00- 13.30

Блог вчителя початкових класів Гіс Оксани Іванівни

Сторінки

Самоосвіта

1 коментар:

2020